…Відтоді невгамовний Лицар Світла щодень вирушав на битву з ворогами. І була в нього нехитра зброя: ножівка й сокира, якою він тренувався поміж боями, рубаючи, чи пиляючи мамі на дрова негрубі гілячки. Головним же його ворогом був товстелезний і височезний сам Чорнохмур Злючий – велике чорне дерево край городу. Його темно-вельможність поблажливо ставилась до слабеньких ударів Лицаря Світла – навіть жодної подряпини на корі не з’явилося.
Та з часом хлопчикові удари посильнішали. На темнім панциру з кори з’явилась спочатку невелика щілинка, яка з кожним днем все ширшала і ширшала й ось одного дня гостре лезо сокири впилось в чорну деревину, пустивши першу ворожу кров-сік.
Тепер вже Чорнохмур Злючий не кепкував зі свого противника, а сипав на нього листям і дрібним колючим галуззям. Проте малий лицар був наполегливим і хоробрим, тож не відступав. І його темно-вельможність злякався. Почав сохнути. То була перша справжня Світозарова перемога. Як же він зрадів! «Можна, можна вирубати всі-всі чорні дерева на селі! Слід лише бути наполегливим і працювати без упину!»
Йому здалося, що чорні дерева занепокоїлися, зашуміли… Чи, може, то просто вітер?
Чи справді скликали чорні дерева таємну нараду? «Як нам погубити молодого лицаря? Як?» - цілу ніч чувся звідусіль зловісний шепіт...
Розділ 5.
А Лицар Світла все ріс і ріс, набирався сил і вміння. Став Світозар міцним і дужим хлопцем, не по літах вправно давав собі раду з сокирою та ножівкою. А ще і з батьком у полі працював, і матері коло хати помагав. А увесь вільний час воював із чорними деревами, бо не залишив дитячої мрії звільнити від них село. Здавалося. дерева почали відступати – он одне всохло, друге впало, третє…
«Я їх усі повирубаю! Хіба ж я не Лицар Світла? От які в мене дужі руки! Хоч цілий день можу сокирою махати! Хай усі пам’ятають Світозара!»
Та одного разу його здивуванню не було меж. Це так вразило хлопця, що він ледве не заплакав. На тім місці, де він нещодавно знищив чорні дерева, з’явились молоді чорні пагінці. Їх було значно більше ніж раніше й росли вони дуже швидко, майже на очах, за кілька днів стаючи величезними і могутніми.
«Чому вони так швидко ростуть? Чому моя боротьба не має успіху?» - сушив собі голову юнак і не знаходив відповіді.
І тоді він занепав духом. Тяжкі думки охопили його. Він відклав свою сокиру й почав розпитувати усіх про таємницю чорних дерев. Як їх здолати? Але цього не знали ні батьки, ні сусіди, ні старші люди на селі – ніхто. А тут і нова біда: зграї чорних страшних птахів прилетіли з невідомої далини й почали вити гнізда в кронах чорних дерев. Годі тепер було сподіватися побачити ясне небо – чорні зграї літали тепер в піднебессі.
Тоді Світозара охопив іще більший відчай, безнадія. Йому здалося, що він програв битву з чорними деревами… Нема рятунку! Загинув навіки Край Білих Лелек – загинув і забувся! Тепер є тільки Край Чорних Тіней, країна чорних дерев. А ті, зобачивши розпач юнака, невимовно зраділи. «Нема чого боятися цього пуцьвірка з сокирою, наш він, наш…» - шепотіли вони. Чи, може, то просто вітер?
Розділ 6.
Але Світозар не здався. Він залишив рідний дім і пішов у далеку Школу Мудреців, аби вони навчили його мудрості людської. Лицар Світла був здібним і наполегливим учнем тож швидко опановував різні науки.
Закінчивши навчання, він знову кинувся у вир боротьби. І обачив, що не сам він бореться з чорним прокляттям – багато мужніх і хоробрих юнаків, справжніх лицарів, стоять у цій боротьбі поряд нього. Та хоч хоробро протистояли вони чорним хащам, але здолати чорні дерева не могли…
На той час Світозар вже зовсім виріс і став вродливим, сильним і сміливим парубком з палким поглядом синіх очей і гарячим великим серцем.
Одного дня, мандруючи країною – від села до села, зустрів Світозар свою Мрію Чарівну, ту без якої жодна розповідь про лицарів була би не повною, бо кожному лицарю в усіх казках і билицях потрібна Прекрасна Панна. Комусь стрінеться князівна, комусь королівна, а комусь і сирітка вбога, аби з серцем вірним і люблячим.
Звали красуню Світослава. Їхнє кохання було раптовим, як спалах, але міцним і надійним, як земля, яка все тримає. Справили весілля, на яке з’їхалось багато лицарів, знаних у боротьбі з чорними деревами. Ох і бучне було весілля – на славу!
Зажили собі в мирі та злагоді молодята. Вже й хату поставили.
...І тут, як і вдома, чутки про Лицаря Світла вмить ока поширились навкруги. Слава про Лицаря Світла, невтомного і незламного борця проти тьми крокувала Краєм. Про його безвідмовну допомогу ходили легенди. Не було такої сім’ї, якій би він не допоміг в боротьбі з полчищами чорних дерев. Його вправність, вміння володіти ножівкою і сокирою багатьом приносили світло в оселю. На той час він уже мав новітні досягнення вченої премудрості, бо не дарма гриз граніт науки у Школі Мудреців: мав і залізного Чудо-Коня, і незламну Чудо-Пилу.
Та коли повертався Лицар Світла звільненим від чорних дерев краєм до свої хати, то бачив, що замість старих ростуть молоді чорні дерева. Все знову стає, як і було досі. Кілька місяців або й тижнів – і нові чорні зарості постають довкола сіл і міст. І лелек так само немає – вже багато-багато років обминають вони Край Чорних Тіней. «Невже довгі роки моєї боротьби були даремними? Невже наша країна ніколи-ніколи не назветься Краєм Білих Лелек?» - думав він. Й пропадав його молодечий запал, і опускалися руки. І сумно-пресумно ставало Світозарові на серці...
Ось одного разу засмучено повертався Лицар Світла на своїм Чудо-Коні додому. Заглибившись у гіркі думки, він не одразу помітив старого, що самотньо йшов дорогою.
- Сідайте дідусю, підвезу, - привітно обізвався він до старенького.
Дідусь підвів сиву голову. Та на Світозарів подив під кошлатими бровами сяяли живі молодечі очі.
- Дякую тобі, дитино! - промовив дідусь. – Ти перший, хто запропонував мені в цьому Краї допомогу.
- Ми маємо допомагати один одному, інакше не виживемо в боротьбі з чорними деревами, - промовив Лицар Світла.
- Ти борешся з чорними деревами? – уважно поглянувши на нього, запитав дідусь.
- Так, борюся…
- То ти, може, знаєш і того, кого звуть Лицарем Світла?
- Це я. Так мене жартома назвав тато, коли я ще хлопчиком постановив перемогти ці чорні зарості й повернути в нашу країну лелек. Прізвисько й прижилося. Я намагаюся з гідністю його носити. З дитинства воюю я з чорними деревами – спершу сокирою і ножівкою, а потім, провчившись у Школі Мудреців, створив разом із учителем моїм і цю Чудо-Пилу. Тепер із нею, на цім залізнім Чудо-Коні їжджу країною і пиляю чорні дерева. Отак і борюся…
- І як твої успіхи?
- Важко сказати… Поки, якщо чесно, ніяк, - зітхнув Світозар. Я не можу перемогти чорні дерева, хоч як стараюся.
- І не переможеш, - тихо мовив старий. - Щоб їх перемогти, слід знати їх таємницю.
- Таємницю? О, колись хлопчиком я чув про те, що є якась таємниця чорних дерев. Але ніхто не відав достеменно, про що йдеться. Ще юнаком. перш ніж рушити до Школи Мудреців обійшов я усі довколишні села, розпитував старих і поважних людей – марно.
Дідусь слухав і кивав головою.
- А ви, добродію, може, ви знаєте ту таємницю?
- І я не знаю, синку.
- А хто ж тоді знає? - з відчаєм запитав Лицар Світла.
Далі кілька хвилин вони їхали мовчки.
- Слухай сюди, синку, - загадково промовив старий. – Хоч достеменно таємниці чорних дерев я й не знаю, але дещо тобі підкажу. Ану назви мені своє ім’я, яким при народженні нарекли тебе батьки.
- Світозар, - Лицар Світла всміхнувся – а колись мама кликала Світозарчиком…
- А ти хоч знаєш що воно означає? Батьки тобі казали?
- Та щось казали, але якось не зрозуміло… Я вже й не пам’ятаю. Хіба то важливо? Ім’я, як ім’я…
- Не кажи так. Ім’я багато важить! Ось послухай: Світозар означає – Озорений Світлом, тобто осяяний, освітлений. Це значить, що в тобі повинне зоріти світло Того, Хто його дає - Короля Країни Світла, Того Хто знає, як боротись з чорними деревами й усією пітьмою.
- Відведи мене до нього, добродію, - попросив його Лицар Світла. - І як далеко це не буде - чи за морями глибокими, чи за горами високими, чи за лісами дрімучими, а чи за болотами непрохідними - я дійду до нього! Якщо ти не маєш сили, то не перешкодить нам - мій залізний Чудо-Кінь усякий шлях здолає.
- В Країну Володаря Світла не вимощено доріг, не протоптано стежок...
- Так що ж мені робити? Як потрапити туди?
- Кажуть, що дорогу до того краю дарує кожному королевич - Принц Світла. Таку владу дав йому його пресвітлий батько.
- То одведи мене до Принца Світла!
- І цього я не можу, синку…
- Тож що ж мені робити?! – у відчаї вигукнув Світозар. – Добродію, нащо ти дав мені надію, а потім її забрав!
- Не сердься на мене синку й не журися так тяжко. Чим маю, тим поділюся. Є в мене скарб дорогий – Книга Світла. Як зіницю ока, бережу її багато років. А тепер віддаю тобі. Вона допоможе знайти Принца. Вона мов провідна стежка. Віддані слуги Короля залишили її в нашім краю і відтоді вірні люди передають її з рук у руки – передають тим, хто прагне світла й волі для нашого краю. Я переконався що тобі її можна довірити.
Дідусь урочисто вийняв з заплічної торби Книгу Світла. Від її золотих букв навкруги розлилося світло. Стало видно, як у найсвітліший день.
- Вона приведе тебе до Принца Світла. Він близько. Він поряд. Але щоб його побачити потрібно цього прагнути всім серцем…
Лицар Світла Світозар зачудовано розглядав таку чудесну Книгу. Справді, скарб! Аж раптом згадав про дідуся. Хотів подякувати. Оглянувся навколо – нікого.
Розділ 7.
Ніч. Над Краєм Чорних Тіней панує темрява. Хоча й удень тут також не ясно…
На околиці села цілу ніч, ніби маленька зіронька, світиться одне вікно. То Світозар читає Книгу Світла. Давно спить його дружина Світослава, біля неї у колисці бачить солодкі сни малий синочок. Тільки Світозарові не спиться.
Він хоче щоб його очам відкрилась дорога до Принца Світла, який приведе його до Володаря Країни Світла, який єдиний знає таємницю чорних дерев. Невтомний Лицар читає, читає і перед його очима постає історія його Краю, й інших далеких країв. Він читає про мужніх богатирів і співців солодкоголосих, читає про вірне кохання, про щиру дружбу, про жертовність… Але є у тій книзі оповіді й про лиху зраду, про темні часи, лукаві підступи…
Світозарові здається, що він вже близько – ось-ось побачить знак, як знайти заповітний шлях, як відшукати того Принца Світла… та враз усе зникає десь, як у тумані.
Одного такого вечора Лицар Світла не витримав внутрішньої напруги. Безсило він впав на долівку, схилив коліна, долонями охопив голову і з щирим болем вигукнув:
«Принце Світла! Я шукаю тебе дні й ночі! Вже не раз прочитав я золоті літери Книги Світла, але не бачу навіть найменшого знаку, як знайти тебе. Де дорога! Допоможи мені! Каже Книга ця, що ти всемогутній, то об’явися мені, прошу тебе. Не дай загинути моєму краю, який люблю!»
І раптом у хаті стало ясно, мов сонце зійшло, так ясно, що Світозар аж очі примружив. Потім над ним пролунав лагідний голос:
- Я тут, мій хоробрий Лицарю Світла. Я чекав на твій поклик. Я бачив твоє серце. В ньому горить справжня віра в мене і в мого батька та Короля. Твоє серце повне любові до людей, до рідного краю, воно повне надії. Я покажу тобі шлях у Країну Світла.
Зачудований лицар підвівся. Перед ним, у білосніжних, як вишневий цвіт, шатах, стояв осяяний з голови до ніг вродливий чоловік, з мужнім лицем і мудрими очима. «Таким і має бути син Короля!»
-Мій Принце, - Світозар схилив одне коліно й у пошані схилив голову, - вкажи мені шлях до Країни Світла, щоби я міг спитати у її Володаря правду про чорні дерева.
Принц Світла мовив:
- Не маєш іти в далекі краї. Я є той Шлях і Правда.
- То ти знаєш таємницю? То скажи мені, благаю! Як мені подолати нашого ворога - чорні дерева? В чому їхня таємниця?
- Таємниця їхня захована глибоко. Вона в насінні.
- У насінні? Але я не бачив їхнього насіння…
- Воно дуже дрібне, неозброєним оком його й не побачиш. Його сила-силенна, воно розлітається за вітром, його переносять чорні птахи.
- Це і вся таємниця? Ох, біда… Я не зможу зібрати те насіння, щоб не зупинити ріст чорних дерев… Того ніхто не зможе… - з болем прошепотів Світозар.
- А цього і не потрібно робити, - несподівано мовив Принц.
- А як же тоді нам боротися? - здивувався лицар. – Якщо вітер розносить насіння, то скільки б ми не рубали чорні дерева – не буде користі.
- Насіння чорних дерев особливе. Йому не потрібно сонячне проміння, тепло й дощі. Воно проростає тільки тоді, коли люди чинять зло, коли вони ненавидять один одного, коли ворогують між собою… Та навіть тоді, коли кажуть лихі слова чи проводять свій час у лінощах, коли байдужі до чужого горя. Багато гріхів ховається у людських серцях і всі вони дають силу тому дрібнесенькому насінню, з якого виростають велетенські чорні дерева, які потім крадуть світло, ховають небо, вигонять птахів, бджіл, вбивають квіти. І чим більшає зла між людьми, тим буйніше сходять чорні дерева, тим могутнішими розростаються їхні крони.
- Ти прийшов на мій поклик, пане, то ж чув мої думки, як я читав Книгу Світла. Мрія усього мого життя – звільнити наш рідний Край Білих Лелек від влади чорних дерев. За це я готовий покласти життя. Скажи, що маю робити?
- Я вже багато десятиліть воюю з чорними деревами і їхнім князем. Поряд мене борються моє Світле Воїнство. Кличу тебе пристати до нашого війська, - мовив Принц Світла.
- Так, мій пане. Що я маю робити?
- Ти станеш одним із світло-вісників, воїном Світлого Воїнство. Тільки так - несучи до людей Правду про таємницю чорних дерев, ми зможемо перемогти ці темні хащі. Інакше - вони переможуть нас. Вони заполонять кожну п’ядь нашої землі й темні крони сховають до решти небо, тоді перестане родити земля й люди загинуть. Не буде вже ніколи прекрасного Краю Білих Лелек, не буде вже й Краю Чорних Тіней – самий величезний Чорний Ліс. Та коли люди зміняться в своїх серцях – відмовляться від зла, навчаться любити, тоді зникнуть чорні дерева і лиховісні чорні птахи не кружлятимуть над селами й містами. Тоді знову зацвітуть сади, розпустяться квіти, збиратимуть мед бджоли, заспівають солов’ї та жайворонки.
- Тоді наш край знову стане Краєм Білих Лелек?
- Так. І білі лелеки теж повернуться у ваш край, бо він повернеться у володіння Короля Світла, за добрими законами якого й жив раніше. Лелеки особливі птахи, вони не можуть жити сере людей, що несуть зло в своїх серцях. Ти цього прагнеш всім серцем, мій Лицарю Світла? - запитав Принц.
- Так, пане! Цього прагну – ще від юності! - урочисто відповів Світозар. - Але яку зброю для боротьби повинен я мати? Цим воює світло-вісник?
- О, це свята зброя! Вона – найцінніший скарб, бо пітьма її боїться більше ніж сонячного проміння!
-Чи гідний я носити її? – злякався Світозар.
- Ти вже тримаєш її. Вона мій дар тобі, світло-віснику. Це – Книга Світла. Вона для тебе - і меч, і щит, і обладунок.
- Як же воювати цією зброєю? – здивувався Лицар Світла. Досі його зброєю були сокира, ножівка, потім Чудо-Пила. А тепер ось – Книга…
- Читай слова Правди, чини по правді, звіщай правду так мужньо й хоробро, як ідеш у бій. А якщо щось не зрозумієш або знесилієш у боротьбі, то тільки промов моє ім’я і я одразу незримо стану поруч, навчу й підтримаю тебе. Знай, війна наша тяжка й буде тяжкою... Може, навіть життя покладеш у боротьбі. Ти готовий до цього?
- Так, мій пане.
- Тоді благословляю на боротьбу! Нехай твоє серце буде чистим, як небо і світлим, як сонце! – промовив Принц. – Наше гасло: за Світло, за Правду, за твій Край, за Короля!
- За Світло, за Правду, за твій Край, за Короля! - повторив Лицар Світла.
Так Світозар став світло-вісником, хранителем Книги Світла й воїном Принца.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 6103 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : кто такие "Иеговы". Откройте глаза - источник Справочник
По благословению Преосвященного Иоанна Епископа Белгородского и Старооскольского,
Председателя Миссионерского Отдела МП РПЦ
2. Деструктивные религиозные организации и некоторые религиозные группы
матрицы
"Экология духа, оккультизм и язычество"
"Новый Акрополь"
"Церковь Адамитов"
"Белое Братство"
"Международный центр космического сознания"
Группы славянского язычества: группа Доброслава
"Экология сознания"
"Движение Грааля"
Последователи учения Карлоса Кастанеды
Ассоциация "Колыбель Сибири"
Центр йоги "Крылья совершенства"
"Семья Детей Бога"
"Ошмарий-Чимарий"
"Внутренний круг" последователей Порфирия Иванова
"Рэйки"
"Энерсенс"
Розенкрейцеры: "Международная Школа Золотого Розенкрейца"
Группа В.Столбуна
"Троянова тропа"
"Церковь Последнего Завета"
"Международный эзотерический центр "Vita"
Некоторые группы религиозного движения "Нью Эйдж"
Группа О.Андреева
Храм "Шеол"
Группа Марии де Эльфана
"Белая экология"
"Стрелы Урилы"
"Удмурт Вось"
Некоторые группы нейролингвистического
программирования
"Школа Диворга"
"Тетрада"
"Орден Храма Солнца"
Центр "Единение"
Бажовцы
Зеленое братство
Школа единения "Всеволод"
"Академия Золотова"
3. Религиозные группы и деструктивные религиозные организации восточной
ориентации
"Ананда Марга"
"АУМ Синрике"
"Радха Соами Сатсангх"
"Брахма Кумарис"
Последователи Бабаджи
"Бахай"
"Шри Чайтанья Сарасват Матх"
Культ Шри Чинмоя
"Международное Общество Сознания Кришны"
"Миссия Божественного Света"
Культ Раджниша (Ошо)
Центр "Униведа"
"Сахаджа-йога"
Культ Сатьи Саи Бабы
"Трансцендентальная медитация"
Тантрические секты: "Тантра-Сангха"
Миссия Чайтаньи "Институт Знания о Тождественности"
"Тоицу Кекай"
"Восточный Дом"
"Белый лотос"
Культ Ауробиндо Гхоша
Центр "Ананда"
4. Деструктивные религиозные организации западной ориентации
"Богородичный Центр"
"Свидетели Иеговы"
"Церковь Объединения"
"Церковь Откровения"
"Церковь Христа" (Бостонское движение)
"Семья"
"Ревнители истинного благочестия"
Религиозная организация "Традиции, семья, собственность"
Общество трезвенников братца Иоанна Чурикова
Церковь Иисуса Христа Святых последних дней
Секта скопцов
5. Коммерческие культы: "Гербалайф"
Деструктивное религиозное объединение (деструктивный культ,
тоталитарная секта) (куда входит и «свидетели Иеговы» - это авторитарная иерархическая организация любой ориентации, разрушительная по отношению к естественному гармоническому духовному, психическому и физическому состоянию личности (внутренняя деструктивность), а также к созидательным традициям и нормам, сложившимся
социальным структурам, культуре, порядку и обществу в целом (внешняя
деструнтивность), практикующая скрытое психологическое насилие, выражающееся
в целенаправленном установлении отдельным лицом (лидером) или группой лиц
(руководством) в своих узкоэгоистических целях незаконного контроля над
сознанием, поведением и жизнью других личностей без их добровольного и
осознанного согласия для формирования и поддержания у них состояния
неестественной и противозаконной зависимости и покорности доктрине и
лидерам, стремящимся через неинформированное использование преданных им и
зависимых от них адептов к незаконному обогащению и незаконной власти.
То, что некоторые религиозные организации практикуют контроль дознания
своих адептов, то есть воздействуют на их психику с целью установления
полного контроля над ними, отнюдь не "плод клеветнических измышлений
профессоров Кондратьева и Полищука", а, к сожалению, является реальностью,
что подтверждается опять же целым рядом весьма авторитетных экспертов и
отражено в целом ряде авторитетных документов, например:
· Постановление Государственной Думы РФ "Об обращении Государственной
Думы Федерального Собрания Российской Федерации "К Президенту Российской
Федерации об опасных последствиях воздействия некоторых религиозных
организаций на здоровье общества, семьи, граждан России" от 15 декабря 1996
г.: "... их стремление полностью завладеть человеком, уничтожить все ею
свободные связи с миром... Тоталитарность - культивирование слепого
подчинения авторитету, жесткая организация, всеобщий контроль за всеми
сторонами жизни адептов... Многие деструктивные религиозные организации...
широко известны на Западе множеством судебных процессов о нанесении
психического и физического ущерба адептам";
· Справочник, выпущенный экспертами Российской Академии государственной
службы при Президенте Российской Федерации и Комитета по связям с
религиозными организациями Правительства Москвы: "Это связано с тем, что
разработанная Л. Рон Хаббардом "программа очищения" ведет к полному и
безропотному подчинению ее адептов руководству Церкви";
· Аналитический вестник Аналитического управления Федерального Собрания
Российской Федерации "О национальной угрозе России со стороны деструктивных
религиозных организаций" (серия: "Оборона и безопасность - 8".- Выпуск 28,
1996 г.);
· Информационный материал к Приказу Министерства здравоохранения и
медицинской промышленности Российской Федерации от 19.06.1996 г. No 254 "Об
отмене "Методических рекомендаций "Программа детоксикации" :
"Проведенные в ряде стран государственные экспертизы показали антинаучность
и разрушительное действие методологии Л. Р. Хаббарда на организм человека и
его психику... Саентологи, не имея лицензии, используют методы
гипнотического воздействия на психику человека" ……
Следует отметить необходимость различать понятия "секта" и
"тоталитарная секта". Сектами можно названо большинство новых религиозных
движений как выходцев из (ответвлений от) каких-либо традиционных религий, и
это слово не несет в себе характеристики такой организации как чего-то
плохого. Напротив, религиозные секты могут оказывать культурообразующее
влияние на традиции пародов, сами постепенно превращаясь в мощные
религиозные позитивные движения, отличаясь от материнской религии только
какими-то догматами. Примером здесь может служить протестантство. Но среди
всей массы религиозных движений есть целый пласт таких, деятельность которых
идет вразрез со светскими законами ("АУМ Санрике", "Свидетели Иеговы",
"Белое Братство" и др.) или доктрины которых прямо призывают к насилию над
людьми из внекультового социума ("Церковь сатаны" и др.), то есть
религиозных объединений деструктивного характера или иначе - деструктивных
религиозных объединений, которые из-за тоталитарных порядков, царящих в них,
называют также "тоталитарными сектами" ("тоталитарное религиозное
объединение", "деструктивный культ"). Криминальный характер таких
организации хорошо замаскирован, но тем не менее он проявляется в виде
различных громких инцидентов
В настоящее время на судебно-психиатрической экспертизе в ГНЦ им. В. П.
Сербского находятся несколько лиц, совершивших опасные деяния, связанные с
идеями, содержащимися в учениях деструктивных религиозных организации, в их
числе последовательница "Свидетелей Иеговы", убившая своего малолетнего
ребенка
Предвидя взрыв эмоций в среде наших оппонентов по поводу "неэтичности",
"некорректности", "незаконности", "юридической неправомерности" и т.п.
предлагаемых определений, мы отдаем себе отчет в том, что формулировки -
сырые, требуют обсуждения и дальнейшей проработки, что в законе их нег
(должен же кто-то их в закон предложить). Но и закрывать глаза на реальную
действительность, которая сложилась ныне в России, мы не можем. В нашей
стране, по данным специалистов, сейчас насчитывается от 3 до 5 миллионов
адептов религиозных сект, из которых в возрасте до 18 лет - около 500 тысяч, а от 18 до 25 лет - 1 миллион человек (оценить в этой цифре долю,
соответствующую численности адептов деструктивных религиозных организаций,
проблематично, хотя ориентировочно оно составит около 500-900 тысяч
человек). В Итоговом документе круглого стола на тему "О соблюдении
конституционного принципа свободы совести", прошедшем 27 декабря 1996 г. в
Палате по правам человека Политического консультативного совета при
Президенте Российской Федерации, приводятся, мягко говоря, не совсем научные
и корректные выкладки (далее - почти дословно) о том, что, если из цифры
13078 (общее количество религиозных объединений в России) вычесть цифру 7195
(количество религиозных объединений Русской Православной Церкви), то
получится число, соответствующее тому количеству деструктивных религиозных
организации, которое приводится в средствах массовой информации, из чего
делается необоснованный вывод, что к деструктивным культам средства массовой
информации относят все остальные религиозные объединения, кроме Русской
Православной Церкви.
Но это - абсолютно неверный вывод, потому что очень большое количество
деструктивных религиозных объединений вообще не регистрируется. И примерами
тому - "Церковь Христа" (в некоторых областях), "Церковь сатаны", "Белое
Братство" и многие другие. Некоторые деструктивные религиозные объединения
регистрируются как общественные организации или коммерческие фирмы. В
Справочнике Российской Академии государственной службы при Президенте
Российской Федерации в отношении религиозного движения "Бахай" написано
следующее: "В настоящее время в России имеется более 350 общин бахай,
большинство из которых не зарегистрировано". Как сообщила в интервью
областному радио заместитель главы администрации Еврейской автономной
области по связям с общественными организациями Д. Королькова, сегодня
только на территории ЕАО действует не менее семидесяти нигде не
зарегистрированных религиозных организаций самого разного толка и
направлений. По ее словам, многие из них, кроме вреда, ничего другого
принести не могут
Давление со стороны Православной церкви и общественных организаций
Румынии заставило группу "Свидетелей Иеговы" отменить международную
конференцию, которая должна была пройти в Бухаресте. Румынское правительство
сочло проведение конференции неприемлемым. Президент Латвии Гунтис
Улмапис выступил с повой законодательной инициативой, суть которой состоит в
том, чтобы определить ответственность незарегистрированных религиозных
организаций за нанесенный гражданам физический и психический ущерб. Поводом
для письма президента парламенту послужила смерть 17-летней девушки,
последовательницы организации "Свидетели Иеговы", которая по религиозным
убеждениям отказалась от переливания крови. Министерство юстиции Латвии
отказало "Свидетелям Иеговы" в регистрации весной 1996 года. По мнению
президента, соответствующими нормами должны быть дополнены Закон о
религиозных организациях и Уголовный кодекс Латвии
В российских регионах, осознав опасность деструктивных религиозных
организаций, уже начали принимать нормативные акты по ограничению их
деятельности. Одним из первых был подписан закон "О миссионерской
(религиозной) деятельности на территории Тульской области". Он послужил
образцом для принятия аналогичных актов в Тюменской, Рязанской и ряде других
областей. Тверская и Калининградская думы издали сходные постановления (от
21 февраля 1995 года и 11 января 1996 года "О религиозных объединениях,
входящих как структурные подразделения в религиозные зарубежные организации,
находящиеся вне юрисдикции Российской Федерации". Законодатели этих областей
запретили регистрацию всех без исключения религиозных объединений, входящих
"в зарубежные религиозные организации". Чуть позже появились ограничивающие
деятельность иностранных миссионеров хабаровский и ярославский законы. Закон
Республики Калмыкия "О свободе совести и вероисповедания", принятый Народным
Хуралом в октябре 1995 года, предоставляет ряду конфессий статус
"традиционных в Республике Калмыкия", устанавливая для них ряд преимуществ, прежде всего право собственности на землю. Работы по
строительству религиозных и ритуальных объектов, в соответствии с указом
президента Чувашской Республики Федорова, будут финансироваться из бюджета
только для "избранных" религиозных объединении (местной епархии Русской
православной церкви и Духовного управления мусульман). В настоящее время уже более двух десятков субъектов Федерации приняли подобные
законодательные акты.
