У обмані бурхливих емоцій,
часто робимо не те,що повинні.
У театрі безкінечних овацій
Ми стаємо чужими собі…ми просто нестримні!
Під впливом закоханого серця
Ми ідемо занадто швидко
А воно все тікає….і знаємо,що вже не вернеться.
Ми дивимось на маски чужих і кажем : «Як гидко!»
Граючи у масовці,ми себе втрачаємо,
Але так легше,бо ми не одні.
Коли ж ми лише свою роль граємо,
То чомусь залишаємось часто самі.
Життя часто нас пригріває,а потім різко відпускає
І серце наше раниме чомусь все знову і знову прощає.
Хоча б і не мало!
Воно ж обіцяло…
Ми розчаровуємось у тому,що до себе підпускаємо
Нам важко стає,бо ми до нього звикаємо.
І відпускати мрії у небо…
І просто сказати: «Я знаю! Так треба!»
Чомусь важко зробити….ми замикаємось…
І за мить…єдину мить ми від усіх віддаляємось…
Бо не хочемо заново це відчувати.
Тим ,кого любили,але нас підвели-нам так важко прощати.
Біль і ще раз біль…
І новий шанс на довіру…
І все забути стає наша ціль,
Адже не винен той, хто повірив…
Тому ми часто здаємось…падаємо на коліна..
Ми ідемо,знаючи,що ще повернемось,бо наше серце раниме і душа наша грішна!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Теология : Дневник по 2 посланию Петра - Николай Погребняк Сия книга не является ни теологическим исследованием, ни сборником проповедей – это дневник. Второе послание Петра пронизано любовью к Богу и любовью к нам, верующим. Оно, как огонь сердца, отданный нам Петром – не просто учение, или призыв, а именно излияние из сердца самого сокровенного, самого важного, что хотел сказать нам пастырь и учитель.
Поэзия : Прощай , мой друг , прощай . - Николай Зимин Люди! Не будте равнодушны друг к другу.Ведь,своим равнодушием вы причиняете другим больше зла ,чем если бы вы их ненавидели...Будте горячими,но не теплыми.К этому призывает нас Бог.
Что толку жить в пол-ласки , в пол-привета ,
И ненавидеть в пол - души , и в пол - любить
И удовольствие доставить всем при этом -
Заставить о себе заговорить .
Прощай , мой друг , прощай . На свете
Так много еще добрых , нежных душ ,
Что я готов поверить даже в счастье
Под нашей старою , дырявой крышей .
